Ідеальний Божий план для Церкви

Ми знаємо зі слів самого Ієшуа (див., наприклад, Матвія 10:5-6; 15:24), що Він прийшов тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого, і Його земне служіння було тільки для єврейського народу. Навіть у першому розділі Євангелії від Луки, в історії благовіщення, ми читаємо про те, що головними цілями Його приходу на землю були спасіння Ізраїлю і царювання над усім єврейським народом (див. «Цілі приходу Машиаха згідно з Новим Завітом»). Але як бути зі словами Ієшуа Петру про те, що Він збудує Свою церкву?

‍

«І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її. Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв'яжеш на землі, буде зв'язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах» (Матвія 16:18-19).

‍

Відомо, що Євангелія від Матвія в оригіналі була написана давньоєврейською мовою, а потім була перекладена грецькою. Слово, яке перекладене українською як «церква», це ἐκκλησία/«екклесія». Але саме слово «церква» увійшло до слов'янських мов від німецького Kirche/«кірхе», в основі якої – латинське «циркус». І означає воно не церкву як зібрання, а будівлю, де з часів імператора Костянтина офіційно стали збиратися християни, і влаштована вона були значною мірою на зразок імператорського палацу.

‍

Виданий згодом імператорський наказ забороняв зібрання християн у будь-яких інших місцях, крім офіційних церковних будівель. До речі, будівлі євангельських церков позначалися і в багатьох випадках досі позначаються як «доми молитви», щоб відокремити так звані «сектантські церкви» від «офіційної церкви», яка збирається в офіційних, дозволених державою будівлях.

‍

Нічого подібного не могло бути у єврейському оригіналі. Екклесія – це правильний грецький переклад того слова, яке було в єврейському оригіналі. Це могло бути слово «кегіла» (громада) або інші варіанти, але в будь-якому випадку воно означало зібрання, громаду людей, об'єднаних однією вірою в єдиного Бога та єдиним Божим Словом. Яку ж громаду мав на увазі наш Господь Ієшуа, коли вживав це єврейське слово?

‍

Чому відлучені в одному ряду з митниками та язичниками?

‍

Євангелія від Матвія - це унікальна Євангелія, тому що вона єдина, в якій згадується церква. Давайте подивимося, що далі каже Ієшуа. У моєму виданні Біблії є підзаголовок «Дисципліна у майбутній церкві». Тут, у 18 розділі, ми читаємо, що Ієшуа використовує дуже цікавий вислів для тих, кого відлучають від церкви:

‍

«Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник» (Матвія 18:15-17).

‍

Тут під словом «язичник» малися на увазі не погани, а саме неєвреї (грец. ἐθνικός/«етнікос»). Ієшуа каже: «Якщо він і церкви не послухає, то нехай буде він як зовнішній». І далі наводить дві категорії «зовнішніх», які були спільними для всіх євреїв - які вірили в Ієшуа, які не вірили, саддукеїв, фарисеїв, єссеїв, інших течій. Дві категорії людей, які були зовнішніми по відношенню до «нормальних» юдеїв, євреїв, - це язичники, тобто неєвреї, і митники, тобто ті відступники, зрадники, які пішли на службу до окупаційної влади і почали гнобити та грабувати свій народ.

‍

Виходить, що на той момент під тим, що в майбутньому назвали «Церквою», малось на увазі зібрання лише євреїв, які є учнями Ієшуа. І очевидно, що Ієшуа говорив про майбутню Церкву, коли Його вже на землі не буде, і коли апостоли мають керувати цією Церквою. У цій майбутній новозавітній Церкві ті, що відлучалися, мали стати неєвреями.

‍

Що це означає? Я хочу сказати, що початковий план для того, що згодом було названо Церквою, був дещо інший, ніж той, що сформувався і виповнився згодом. Початковий план у тому, щоб Ізраїль, єврейський народ став Церквою, а інші народи приєднувалися до цієї єврейської Церкви, стаючи за фактом юдеями.

‍

Невже апостоли не розуміли Вчителя?

‍

Ієшуа три роки навчав Своїх учнів. Він говорив про єврейську громаду віруючих, учнів, про єврейський духовний дім, духовну сім'ю, стосовно якої зовнішніми є невіруючі, відступники/відлучені і взагалі неєвреї.

‍

Ми звикли чути: «Апостоли слухали, але не розуміли план Бога щодо всіх народів. Адже Ієшуа Сам їх потім викривав у жорстокосерді». Але давайте не забувати, що після Свого воскресіння Ієшуа відкрив їм розум до розуміння Писання так, як вони взагалі до цього не розуміли Боже Слово. І Він вдихнув у них Дух Святий, Який до цього не міг у них жити, бо Ієшуа ще не здійснив Свою величезну жертву і не воскрес із мертвих. Вони по-справжньому народилися згори.

‍

Після цього близько 40 днів Ієшуа навчав їх про Боже Царство. Він їм давав повчання, відкривав таємниці, розкривав глибини та значення Писання. І не лише глибини, що стосуються пророцтв про Месію. Але й глибини, що стосуються пророцтв і істин про Царство Боже і, звичайно, про Церкву. І в кінці, перед Його вознесінням, що вони Його питають?

‍

«Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?» (Дії 1:6)

‍

Вони не запитали: «Чи не в цей час Ти відновиш те, що, як Ти вчив нас, Ти збираєшся відновити?», «Чи не в цей час Ти почнеш це велике царювання?», «Чи не в цей час Ти розкриєш істини про Царство Боже?», «Чи не в цей час прийде Царство Боже?» Ні, вони ставлять дивне запитання: «Чи не в цей час відбуватиметься те, про що Ти говорив, – відновлення Царства Ізраїля?»

‍

У відповідь Ієшуа не каже їм: «Ви що, єврейські націоналісти! Що ви весь час про своє, про юдейське? Я ж вам перед вознесінням істини відкриваю світового масштабу!» Ні. Він каже їм: «Не вам знати час і строки». Це розмова людей на одну тему. І після цього Ієшуа продовжує:

‍

«Але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас; і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії - і аж до краю землі!» (Дії 1:8)

‍

Але ось питання: А як ці народи зробити учнями? Як вони повинні увійти до Царства Божого? Апостоли правильно зрозуміли все: народи, стаючи учнями, повинні приєднуватись до Ізраїлю Божого і ставати його частиною.

‍

Що сталося згодом?

‍

Ми можемо побачити, як змінювалося уявлення про ту спільноту людей, які були і які мали стати учнями Господа. І тому варто подивитися, як апостоли виконували велике доручення. По-перше, зверніть увагу на самарян. Вони були винятком. Самаряни не були юдеями, і в той же час вони не були язичниками, тому що вірили тільки в єдиного Бога, в їхньому походженні було єврейське коріння, у них була Тора, хоч і з деякими змінами. Це був проміжний народ, який був у постійному конфлікті з юдеями, але вони не були язичниками.

‍

І навіть при цьому мало статися певне диво, і два апостоли мали прийти, побачити і переконатися, що саме відбувається в Самарії. Вони повинні були переконатися, що це справді рух Божого Духу. Те саме потім сталося в Антіохії. Але ще до цього Шимон-Петро отримав велике одкровення на даху, і він не міг змиритись з цим одкровенням.

‍

Чому ж Петро чинив опір цьому одкровенню, якщо все було зрозуміло? Тому що для них, апостолів, це було чимось надзвичайним. Але апостоли не були дурними та закритими від Святого Духа. І Вчитель не переконував їх. Те, що Він їм пояснював, було в руслі цього розуміння, бо це був досконалий план Божий. І навіть після Його смерті, воскресіння, вознесіння, після сходження Святого Духа цей план ще був у дії.

‍

Апостоли розуміли, що вони призначені для всієї землі. Але яким чином? Чому була така суперечка всередині цієї єврейської церкви? Чому були такі дискусії та конфлікти? Тому що вони чекали, що більшість Ізраїлю стане учнями Господа, і Господь цього чекав. І через це язичники мали увійти до Ізраїлю Божого.

‍

Чому план «змінився»?

‍

Чому в Посланні до Римлян апостол Павло пише, що через закритість єврейського народу до Євангелії вона відкрита вам, язичникам? Апостоли вірили, і так хотів Бог, щоб увесь Ізраїль увірував у Ієшуа. Це була мета, яку було відкрито всім, включаючи апостола Павла.

‍

Але повинно було відкритися комусь із поважних служителів так званої єврейської Церкви, що тепер уже не варто чекати, поки весь Ізраїль чи більшість Ізраїлю покається, і тільки тоді народам відкриється істина про відновлене Царство Боже, в якому царює Господь і Вчитель, воскреслий Спаситель, Син Божий Ієшуа. Чому? Тому що найближчим часом цього не буде, і тепер починається новий етап. Тепер те, що сталося в будинку Корнилія, вже не виняток, але це буде правилом. Згадайте, коли це сталося, Петро вважав це винятком.

‍

Давайте подивимося, що написано в Посланні до Римлян, яке називають квінтесенцією Нового Завіту:

‍

«Отже запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів» (Римлян 11:11).

«Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?» (Римлян 11:15)

«Тож згідно є Євангелією вони - вороги задля вас; а згідно з обранням - улюблені задля батьків» (Римлян 11:28).

‍

Що ж означає «через їхнє падіння прийде спасіння язичникам»? Невже план Божий був занапастити більшість євреїв у аду? Звичайно ж ні! Але через те, що більшість євреїв відкинули Євангелію, Євангелія поширилася по всьому світу, і кожен міг стати учнем Ієшуа, не стаючи юдеєм. Ні до, ні після.

‍

Я хочу наголосити, що йдеться не про спасіння язичників як таке, а про те, що відкидання Євангелії більшістю євреїв протягом десятків років відчинило двері для простого прийняття Євангелії будь-якою людиною з будь-якого народу, без навернення до юдаїзму. І мова не лише про ті десятки років, але тому ж апостолу Павлу було відкрито, що це триватиме ще довго, тобто мова про більшість євреїв у низці поколінь. Але це не було первісним Божим планом. У цьому ж 11 розділі Послання до Римлян ми читаємо:

‍

«Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева...» (Римлян 11:17)

‍

А якби вони не відламалися, була б можливість прищепитися? Звичайно! Але для цього потрібно було або з самого початку в якості попередньої умови або після покаяння та увірування ставати юдеєм.

‍

Борис Грисенко, старший рабин КЄМГ

За матеріалами передачі «Зачем христианам евреи?»